Вітер віє, вітер з поля віє,
Вільний вітер у лице моє.
І несе він щастя і надію,
І на серці радісно стає.
Щастя, бо безмежний світ зі мною,
І надія, бо ще довго жити.
Радісно, бо кожною порою
Я не можу світ цей розлюбити.
Світ прекрасний, незбагненний, дивний:
Вітер, трави, ріки і поля,
Край гірський чи степ безкрайній, рівний,
Все це – Божий дар, моя земля.
Вітер віє, вільний вітер віє.
Квітни садом, милий краю мій!
Сонце щастя хай тебе зігріє.
Я навіки, Україно, твій.
