Сію поміж люди я завжди добро,
Та чому воно так, не знаю.
Буває коли виросте воно,
То поміж ним і зло збираю.
Правду по життю сію завжди,
Старанно її доглядаю.
Та брехні вклинюються плоди,
Але ніколи їх не збираю.
Любов'ю спраглі душі омиваю,
Не жалію свого серця води.
А у відповідь байдужість буває,
Рідко, правда, деколи- не завжди.
Та, Бога щиро я завжди благаю,
Не для себе, ні, а для всіх людей:
-Щоб раділи життю. Пироди розмаю.
І казали:-Який щасливий день цей!
