Такий собі черговий вірш з риторичним запитанням. Навіть і не знаю до кого запитання. Все одно росіяни його читати не будуть, бо більшість не розуміє української, на відміну від українців, які практично всі розуміють російську. Ну може озветься якійсь черговий троль. Та як кажуть у таких випадках караван іде незважаючи ні на що.
Мовчать російські матері
Мовчать, мовчать російські матері,
а їхні діти гинуть в Україні.
Невже ви вірите, що в цій підступній грі,
ви переможете в чужій країні?
Вже і до вас прийшла біда війни,
вже голосять і плачуть ваші вдови,
до матерів не повертаються сини,
якщо й вертаються, то у трунах соснових.
І діти вже питають матерів:
- Чому загинув батько на чужині?
Чи знайдеться у вас достатньо слів,
щоб пояснити його гибель в Україні?
Чому ж мовчать російські матері?
Це ж їхні діти гинуть на чужині.
Невже ви вірите, що в цій підступній грі,
ви переможете у вільній Україні?
Ви справді вірите, що в будь-якій війні,
на вас чекає тільки перемога?
І будуть гинути тільки чужі сини.
Не випробовуйте терпіння Бога !!!
Как писал гениальный Станислав Ежи Лец - "Молчащих людей нельзя лишить слова". Это про них как раз.
Harry Nokkard відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Ясмина, за все комментарии и что заходите на мою страничку. Обязательно загляну на Вашу. Живешь в каком-то постоянном цейтноте, но это не оправдание. Виноват. Исправлюсь.
Мовчать, бо їм рота не дадуть розкрити. Ну і місія у їх синів почесна. Захищати російськомовне населення. А здебільшого тут воюють "лица из мест отдаленных". Може таких і не чекають російські матері.
чудовий вірш, правда сумний..., мовчить залякана Росія..., стоїть на колюшках перед "царем" 
Дуже акутальні Ваші рядки... Аби ж досягли цілі. 
