Сніжить... Мій герой
не в мінорі...Пізній квітень... Надворі ж сніжить,-
Мов Сумщина – то Північ глибока...
Не проник мінор в серце й на мить,
Бо у серці ота, кароока...
Моє сонце… І місяць… Зоря
Чарівна на моїм видноколі…
Моя радість…Пройди всі моря,-
Не зустрінеш таку, як у полі
Я її повстрічав за селом...
Я щасливий що нас звела доля,-
Молодий,- я пішов напролом,
У жита... У волошки край поля…
Хвилі ходять хлібами...Співа
Голосистий співець у блакиті
А у нас з нею ніжні жнива,-
Не забути ті трепетні миті!..
Для мене ненаглядна вона
Була завжди, і нині, і буде…
Сніжить квітень,- сміється весна
І чекають розмаю вже люди…
Київ,- без тепла!!! А якщо отака хурделиця?!! 
Сніжить, друже... Але свіжить... і гарнии віршем! 
