Невже життя таке жорстоке?
Невже кохання в нім нема?
Невже це почуття глибоке
Лиш мрії та пусті слова?
Чому ми живемо на світі?
Навіщо серце нам дане?
Чи не для того, щоб любити?
Без почуття життя мине...
Мине так швидко -- й не помітиш,
Як скоро ти його прожив...
І ти нарешті зрозумієш,
Що так ніколи й не любив...
Кохання є! Я вірю свято,
Вже поруч десь воно зі мною.
Та залишилося чекати,
Коли Господь зведе з тобою...
30.07.2000.
Здається, є такий фільм "Поспішайте любити" - нагадалося... а ми все відкладаємо часто на потім, виправдовуючись невчасністю та іншими надуманими
(і не дуже надуманими) дурницями а "потім" може і не прийти...
Хороший вірш!
Життя наше таке, яким ми самі його уявляємо.
Нас любить Бог, а великі почуття до протилежної статі завжди нежданні, мов грім.
А живемо ми на світі, щоб жити та набувати мудрих знань...
Щоб досконало мати уяву про Життя, пропоную
почитати книги Лууле Виилми...
а "потім" може і не прийти...
