Не муч мене своїм "чому",
Воно зблудило десь у веснах...
Скололо ноги у стерню
Й заснуло в жита перевеслах
Вже не питай нікого більш,
Не розставляй гучні акценти...
Нехай всі лондонські дощі
Навернуть сонячні моменти...
Облиш "чому" ,- воно ж- бо б"є,
Як провід той, що оголився...
Свобода... ти казав, - моє !
То ж волі хересом, мабуть, упився ?
Нехай твоє старе "люблю"
Не стане зайвим елементом,-
В чужинській мові прозвучить
Гучним і впевненим акцентом !
Не муч мене своїм "чому"...
Воно... зблудило...
СПАСИБІ
