Алея суму в Ноані - зоряна ніч роману
Лебеді рук кружляють - танок не зрадливий осанни!
Алея мене приховає від опіки та поцілунків
Вип'є зі мною чару спогадів - келишок трунку
Це ти моя мила бабуся, це ти біля мене
Це ти пригортаєш мене руками лебідки
Твоя посмішка всі зневаги крилом прожене
Мелодії спротиву залишиш подиху мітку
З самого краю мовчання на кордоні розрад
Заспіваєш мені вустами безтілесних монад...
Квінта спогадів, монастирські співучі роки
Алла бреве місячних ливн в купелі саду
Де ж я втрачу повів твоєї руки
Цю бентежну сторінку покори таємної вади
Обірваних струн срібної ліри прохання
Страчених часом поем втілених у бажанні
Сільських вечорів про останнє кохання принцес
В спалахах ранку недописаних сторінок ейфорою мес
Алея англійського парку і коси струмка в далені
Прохолода осінніх прилюдій в кронах вертепу
Весільні сукні моїх героїнь пливуть увісні
Стоккато схвильованих звуків в проталині неба
Шарм пригод під скрипи карет втолять мою суть...
В шаленім пориві волі саксонського змісту буття
Під вітрилами мандрів у зливі місячної картечі
Капріччіо малюнку сюжету - від несправедливості втеча
Хто ж це мене бажає? Хвилею обтікає вуста... це я
