Ой там при долині ,
Стогне Яворина.
Та й згадай же, мене, серце,
Кохана дівчина!
Як згадаєш, над рікою,
Низько нахилися,
Ще й води під бережечком,
Чистої напийся.
Мов сльоза тая водиця
Як весняні роси.
Заплети ж душа- дівчино,
Лілею у коси!
А як місяць підійметься -
Пливи за водою,
Поговоримо у плавнях
Тихенько з тобою.
Болить серце, душа стогне,
Русалонька плаче:
-Десь козак мій там лежить...
Серденько гаряче!
