Не зупиняйся!- Іди тільки далі
Там, де попереду ждуть магістралі,
Дороги життєві... і радість й печаль,
Зустрінь своє щастя, зустрінь свою даль.
Обпечене серце, зупинена мрія,
Душа десь розтріпана, наче повія,
До неба зболіле торкнеться сузір'я,
Впаде, наче дощ, на згоріле подвір'я.
Напоєне сонце, замріяне зранку,
Торкає душі у твоєму світанку:
Напийся любові, відкинь всі тривоги-
Зіллються у всесвіті наші дороги.
На відстані з сонцем, у відліку часу
Вдихни незамітно, надпий повну чашу
Любові й кохання, і болю й терпіння-
Ступи босоніж на колюче каміння.
Іди в наші далі, де ждуть магістралі,
Дороги життєві...і радість, і біль,
А я у світанку зіп'ю свого ранку-
Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.
Прекрасна лірика, Лесю. Іди в наші далі, де ждуть магістралі,
Дороги життєві...і радість, і біль,
А я у світанку зіп'ю свого ранку-
Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.
Хто не глухий - почує, хто не сліпий - побачить, а хто розумний - зрозуміє...
Ви вмієте зачаровувати! Здоров"я Вам, пані Лесю! 
