Як мама йшла на "вечорки",
В хустину кужіль загортала...
В зимовий вечір сніг хрусткий,
А я, маленька доганяла...
В бабусі хатка, як грибок,
Низенько стріха, білі стіни...
Я ледь встигала, як вовчок,
Заскочити у темні сіни.
А в хаті - тепло! і горить
Лампадка попід образами.
В печі вогонь палахкотить,
І чути тихий голос мами...
Пряде бабуся край вікна,
Хурчить, мов дзига, веретено,
Його мелодія сумна,
Звучить так тихо і пісенно.
Сідала мама і собі,
Свою роботу починала,
І пісня - в радості й журбі,
Мене на хвилях колисала.
Щось говорили - те, та се...
А я нічого не питала,
Затишний говір сон несе,
І я, мов в казці, засинала...
...Додому йдем, мороз тріщить,
Серденько - в захваті чи в страсі!..
О! я б хотіла вічно жить
У тому вимірі і часі!..
Я дуже рада, що відкрила Вам чарівний світ сільського дитинства! Це було так прекрасно! незабутньо і неповторно! 
