Я люблю тихий шепіт берези,
Довгоногого клекіт лелеки.
Серце крається гострим лезом,
Коли я від’їзджаю далеко.
Б’ються хвилі об гострий,
Над водою літають чайки,
Тихі вулиці й неба простір.
Як люблю я Тернопіль, знайте.
Я люблю його теплим літом,
Коли трави зелені буяють,
Коли липовим пахне цвітом
Та над озером зорі сяють.
Я люблю, як пожовкле листя
Тихо пада на мокру землю,
По-осінньому вітер свище
Та гуляють хмари по небу.
Я люблю свій Тернопіль взимку,
Коли інеєм вкриті будинки,
В мелодійному тихому вальсі
Ніжно й легко кружляють сніжинки.
Зачарована я весною,
Коли промені сонця світять,
Коли вітер грає з водою
Неначе маленькі діти.
Я надіюся, що в майбутнім
Мій Тернопіль ще стане кращим.
Ви ніколи його не забудьте
І пишайтеся містом нашим!
Оценка поэта: 5 аж захотілось в Тернопіль... мабуть там дуже гарно... я бував двічі у Львові - мені дуже сподобалось.
в Тернополі здаєтся ще краще. гарна поетична екскурсія.
СтЕрФФочКа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний вірш, приємне місто - чого ще треба для настрою.
