Це твоя остання зима.
Це наша
з тобою
остання зима,
Навіть осінь, авансом встеляє тобі снігопадом,
Щоби теплі та справжні лунали, мов спокій, слова,
аби все несуттєве у серці твоєму розтало.
пролетіли роки, виріс дуб у твоєму саду,
прилетять і синиці яких ти кормила з руки,
я до тебе
прийду,
я до тебе тепер не прийду,
По стежкам де сторожать глухі, безіменні круки.
Зла́та б взяти в дорогу, та воля й розцінки інші,
Де б купити ще час розмінявши його на весну,
Але знаєш, там буде для тебе ліпше,
Ще б собі заробити на місце в твоєму саду.
Ще би яблук зібрати, насититись всім і відразу,
Щоб втопити в собі всю печаль твою і самоту,
Все як ніч промине, заросте заблукалими фразами.
І до тебе прийду,
І тоді я до тебе прийду.
