Внучці Іринці
Дівчинка з медовими очима,
Із душею проліска весни.
Над її тендітними плечима –
Янголятко з білими крильми.
Понад нею небо неозоре,
Без туманів і важких доріг.
Мрій багато, як широке море,
В погляді вседобрий білий світ.
У словах веселі переливи,
Сміх, мов хвильки срібної води.
З казки гуси-лебеді ожили,
Із Івасиком приходять в сни.
Дівчинко, думок ясних – вітрила,
З поглядом, мов лелеча мале.
Не спіши, ще встигнеш мати крила,
Ще зустрінеш на шляху усе.
Дівчинка – даруночок від неба,
Із пелюсток маківки уста.
Для такої радості лиш треба –
Бабині молитви у життя.
Будь-ласка Дякую, вам Людмило.
Для внучки є ще один вірш присвята, якого написала раніше "Іриночка, Іринка" в розділі "Маленький вузлик щирих почуттів".
Неймовірним теплом наділений кожний рядочок... 
Обираю на згадку. 
Дякую, вам Людмило.
