Біля ратуші, в Франківську, „сніговійком“
промочив Євген „штанці-санчата“.
Мабуть в школі з мови мав він круглу двійку,
бо не зміг навчитися писати.
У запалі недолугий віршуванець
передав куті гіркого перцю.
Швидкоруч „напоетичив“ так засранець,
що тулились „ліки“ вже „до серця“.
Ще й львів‘ян з франківцями зіткнути
спробував лобами мимоходом.
Ось такі „шедеври“ словоблуди
пишуть про погоду для народу.
15.11.2016
* Пародія на твір Євгена Юхниці „Івано-Франківська зима": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700630
Івано-Франківська зима
Через площу, біля Ратуші, до лавки,
На своїх штанцях-санчатах - сніговійком
Долітаю, й продавщиці : м,яко, ніжно:
--Чи у Вас, до серця, є гарячі ліки?
--Ти франківець?
--Ні.
--То ось горнятко кави.
Покупці ж загомоніли й розсміялись,
Й пригощали чимсь, й дискутували жваво,
Чи ще є десь місто, як Франківська радість...
За вітринкою, сніг - помагав місцевим.
Особливо, у знущаннях з тих, хто з «Лева».
Я ж, в уяві, поетичив – королеву,
Яка до Ратуші, до нас – снігами, з неба..
