І як тепер дивитись тобі в очі,
Коли зневажив шанс й пішов
І лиш у згадці, мов кіно, ті ночі,
Немов намотаний на долю нерв.
Блукати буду років десять, знаю!
Одне десятиліття так вже й промотав,
Що навіть уночі і не волаю
І тебе бачу в неспокійних снах.
В житті навкруг сіяюча потворність,
Зістрітись в ній із нею не дано
І помираюча в моїх потугах творчість,
Засохле без кохання джерело.
