Десь щастя наше блукає,
Декого воно полюбить,
Дарує йому веселий день,
Другого чомусь, то й омине,
Другий сумує тоді щодень.
Дівчину одну, щиро кохають,
Дівчину другу, усі залишають.
Де хатину щастю нам зробити,
До неї, щоб жити запросити.
Думаю, що людська то душа,
Для щастя нашого б підійшла.
Долю гарну також запросити,
Дуже добре буде з ними жити.
