Яскрава осінь.
Яка яскрава, дивовижна
Панує осінь по садах.
Палає полум’ям бездимним
Кленове листя, синій дах
Глибокого безмежжя неба
Над виднокраями землі,
Тривожать криками, бентежать,
Ключі летючих журавлів.
Летять вони в далекий вирій,
А я лишаюсь у селі,
Тому, що я давненько виріс
На Богом даній цій землі
Для того, аби вдячно пити
Воду Дніпра, чи інших рік,
На цвіт калиновий дивитись,
Щоб залишатися весь вік
З країною моєї мови,
З країною моїх людей.
До них мелодії любові
Струмками линуть із грудей.
Без них мені життя не буде
Десь там, де сядуть журавлі…
Я залишаюсь з вами, люди!
В час наших свят і в мить жалів,
Коли від болю серце тисне,
Коли свідомість сну не зна…
Бо ж ще триває, ненависна,
Кремлем нав’язана війна.
Багряне, жовте, та зелене
Безліч відтінків кольорів.
Багаття мерехтить для мене,
Щоб ним я душу свою грів.
07.10.2016
я лишаюсь у селі,
Тому, що я давненько виріс
На Богом даній цій землі
Для того, аби вдячно пити
Воду Дніпра, чи інших рік,
На цвіт калиновий дивитись,
Щоб залишатися весь вік
З країною моєї мови,
З країною моїх людей.
До них мелодії любові
Струмками линуть із грудей. Неперевершені рядки.
Красивый стих, задумчивый. В 14 строчке слово воду неправильно ударяется - водУ.
Удачный образ бездымного пламени вначале стиха - отозвавшийся в самом его конце. И очень уместна связь с реальностью войны. Очень хорошо, я беру себе в память.
dovgiy відповів на коментар Изpаэль, 10.10.2016 - 09:20
