Яскрава осінь.
Яка яскрава, дивовижна
Панує осінь по садах.
Палає полум’ям бездимним
Кленове листя, синій дах
Глибокого безмежжя неба
Над виднокраями землі,
Тривожать криками, бентежать,
Ключі летючих журавлів.
Летять вони в далекий вирій,
А я лишаюсь у селі,
Тому, що я давненько виріс
На Богом даній цій землі
Для того, аби вдячно пити
Воду Дніпра, чи інших рік,
На цвіт калиновий дивитись,
Щоб залишатися весь вік
З країною моєї мови,
З країною моїх людей.
До них мелодії любові
Струмками линуть із грудей.
Без них мені життя не буде
Десь там, де сядуть журавлі…
Я залишаюсь з вами, люди!
В час наших свят і в мить жалів,
Коли від болю серце тисне,
Коли свідомість сну не зна…
Бо ж ще триває, ненависна,
Кремлем нав’язана війна.
Багряне, жовте, та зелене
Безліч відтінків кольорів.
Багаття мерехтить для мене,
Щоб ним я душу свою грів.
07.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2016
автор: dovgiy