Квіти
Цвітемо сонцем проти ночі,
що стала нам усим життям,
вбирають світло наші очі,
співавши радість почуттям.
Зірками сяють душі в нас,
ночами, днями без перерв,
допоки є весною час,
ми квіти поля і дерев.
Побачить кожен лиш себе
у нашім дзеркалі душі,
вона щось іншеє плете,
а не осяйності чужі.
Присутній колір пелюсток,
мов чари всіх думок і слів,
з насіння, мов із пелюшок
з нас кожен квіточкою зрів.
Ми квіти в снах і наяву,
що садом творять цілий світ,
на кожну гілку і траву
полине світлом наший цвіт.
В букетах дружбу і любов,
зробили, мов палітру, ми,
бо цвіт єднає, ніби кров,
розвіявши за вітром сни.
Віктор Цвіт 26.08.16
