|
Туман забуття
Яскравимо зорі на небі,
яснімо похмурі всі дні,
любов`ю від серця для себе,
якою всі втілимо сни.
Посадимо думами щастя,
для радості квіти в душі,
заніжимо росами листя,
в журбі що жило на межі.
Відтворимо щирістю милий,
забутий між нами роман,
де дивом панує та сила,
яка проганяє туман.
Туман забуття,
де знову чатує розлука,
туман забуття,
де ми опускаємо руки,
роман почуття,
в тумані не дійде до друку,
туман забуття,
життя там - це болісна штука.
Вітри усі робимо теплі,
як вітер приходу весни,
з єдиної любості краплі,
у темряві сяють вони.
Як сяйва полярні зимові,
що в небі рождають дива,
думки будуть наші чудові,
бо піснею кожна співа.
Про світлий, до болю знайомий,
забутий між нами роман,
який заховати в альбомі,
наважився сірий туман.
Туман забуття,
де знову спідкає мовчання,
туман забуття,
де будуть від болю страждання,
роман почуття,
туман оберне на зітхання,
прийде забуття,
на нього як буде прохання.
Спіцин Євгеній 27.02.16
ID:
683158
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 12.08.2016 07:40:14
© дата внесення змiн: 12.08.2016 07:40:14
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
