***
І кожного дня ще до сонця, до світла
на вулицях темних з'являються мітли
праобразу правдоньки і чистоти,
аби просвітлити, аби промести
стежинку охайну для кроків дитини,
що є оберегом прийдешної днини,
надією нашою - ліпшої долі,
що врешті виходить з неволеньки злої.
І кожної миті до дзвону дзиґарка
задимлена часом, стара паламарка,
у небо підносить сухі мозолі
своєї любові до сеї землі,
що справді єдина у світі, родюча
та їсть її лоно родина зміюча,
заселена в надронька он плазунами -
червоного ката плохими рабами.
І кожного разу іще до зневіри
вилизує думка убоге подвір'я,
де бігає хвацько за веснами вітер,
висьорбує сльози, і кровцю, і титри,
і спрагло чекає святого месії,
що прийде (бо має!) і поле засіє
зернинами віщого, доброго завтра,
відчинить до світла правдешнього врата.
І кожної ночі, лягаючи спати,
до Неба правишнього молиться мати,
аби до світання не впали завіси
над хатою сина безчасно-зловісно...
28.06.16 р.
І кожного дня ще до сонця, до світла
на вулицях темних з'являються мітли
Це так само, Лесю, як людина пробуджується зі сну - очищує себе молитвою.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, п. Галинко.
Молитва очищує і дає надію на Світло.
До вечера ми знову припадаємо порохом втоми, та зранку світове коло наново починає свій оберт...
Одвічне протистояння світла і пітьми, правди і брехні... І добре, що оті невсипущі мітли не перестають трудитися і промітати доріжку світлу і справедливості. Отже, завжди приходить новий день і дарує надію! Мудра поезія, що спонукає до роздумів!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дорога Наталочко! Завжди приємні і такі близькі Твої роздумування...
Обіймаю! Світла Тобі!
