Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: СТО РОКІВ ТОМУ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ НАУМ, 02.05.2016 - 11:02
СТО ЛЕТ ВОЙНЫ (1914 –2о14 война на небе и на земле)Сто лет прошло, но мы не поумнели. Историки подробно описали все пути: Весь мир с ума сошёл, играя силой И миллионы жертв напрасно полегли. Энтузиазм недолго продолжался. Наивные мечтания развеяли бои. «Блиц - криги» только в головах безумных, Ведь обречённые боролись, как могли. Итог трагически печальный – В могиле 1о-ть миллионов человек. И вдвое больше жизнью наслаждались, Довольствуясь диагнозом калек. С тех пор политики бессильны, Их планы оказались не у дел. Из искры ненависти разгорелось пламя И миром правит явный беспредел! Виновника никто не обличает. А многие содействуют ему. Среди людей единственная каста – Всё духовенство предано врагу. Кто Слово Бога признаёт как правду, Не сомневается, что есть духовный мир – Невидимые мощные созданья, Что берегут планету для людей. Один из них по гордости чрезмерной Восстал против порядка, поднял бунт. Сумел обманом уничтожить человека, Внушив ему насилия и вседозволенности дух. Сто лет назад он сброшен с неба. И знает – время истекло…. Теперь сообщников обманом собирает, Чтоб веселей прощание прошло. Наивным обещает золотые горы, Над миром власть и славу и почёт…. Но где былые царства и империи, Где королевских усыпальниц хоровод?? Кого рассудок не покинул, Тот согласится – нынче сложный час. И чтобы избежать уничтожения, Не надо зло творить и пошлость поощрять. От глубины веков Бог всех предупреждает: Оставить меч и не учиться воевать. Творец неодолимой силой обладает – Ломает колесницы и ничтожит рать. Безумцы ничему не научились, Толпу толкают в преисподню, в ад. Но каждый, кто других мечом пугает, Познает горечь неутешную утрат. Иоанна 14:29,30 «Я заранее сказал вам то, что произойдёт, чтобы, когда это произойдёт, вы поверили. Я уже не буду много говорить с вами, потому что идёт правитель этого мира. У него нет надо мной власти, но чтобы мир знал, что я люблю Отца, я поступаю Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Черпаю мудрість з Ваших слів.Дякую Вам,погоджуюсь і сподіваюсь,що Господь зупинить всі ці безумства,які заважають людям бути людьми.
геометрія, 17.04.2016 - 23:43
Дякую, Людо, за такий чудовий спогад; і ми як той дідусь надіємось, вірим, що скоро у нас також буде чудово. Ждемо, як й раніш люди ждали, та й "жданики" десь вже пропали...
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будемо сподіватись на краще.
Людмила Пономаренко, 17.04.2016 - 23:07
Дуже зворушливий твір про рідну людину..."Ти мріяв: на рідній землі Нащадки хоч житимуть гідно." Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна Вам,Наталіє,за підтримку.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам,рада знайомству.З Вашого дозволу зайду до Вас в гості на Вашу сторінку.
ТАИСИЯ, 16.04.2016 - 20:13
Про дедушку - нашли достойные слова! Они типичные для многих! Их доля ох как не легка... Нам не забыть своих героев! Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Таісіє,Вам за поетичний відгук.Ви мене зрозуміли правильно,це-про усіх знедолених предків.
Ніна-Марія, 16.04.2016 - 20:06
Дуже зворушлива розповідь, Людо. Схожих історій, думаю, багато.Я своїх, на превеликий жаль, не знаю ні дідусів , ні бабусь.Отаке було життя не легке...
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілось на своєму прикладі привернути увагу нащадків до минулого предків.Здається-вийшло.Мало кого доля берегла на нашій стражденній землі.
Ганна Верес (Демиденко), 16.04.2016 - 18:15
Людочко, вірш-присвята сильний. Обираю.Я ось що подумала: спілкуючись і знайомлячись із нашими колегами із клубу, я вияснила, що у багатьох із нас така ж доля була в дідусів. І мого в тім числі. Як забрали в час репресій, то не знаємо, де й кістки лежать. Вважаю, заради пам*яті їх, ми не повинні мовчати, терпіти, щоб не повторити їх долю. Борімося хоч словом!!! Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюсь з Вами,Ганно,що цю і усі наші болючо-історичні теми потрібно піднімати.Розповідати молодшому поколінню.Я зараз,ніби,віддаю борг тим людям,які настраждались,а кращого життя так і не побачили.Хочеться наступним поколінням кращого життя і щоб страшна історія не повторювалась. Дякую Вам за підтримку.(Не можу до Вас на ти,як ми домовлялись.Ви-вчителька,виростили багато чужих дітей,зробили з них людей.Мій батько був вчителем,тому я добре знаю вчительську долю.)
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже хочеться щоб так було.Усі наші люди заслуговують на щасливе життя.
|
|
|