Хоч і не вдасться мені стати мрією
Для тебе любого, - поглядом млію я.
Хоч би торкнутись до тебе вією
Лише на це спроможна й зумію я!
Хоч і не вдасться мені стати милою
Для тебе, єдиною ріднолюдиною.
Лиш би не став для мене крижиною,
Смажачи душу смутку жариною.
Хоч і не вдасться мені стати рідною
І повсякчас тобі - необхідною.
Чистою, різною, серцю приємною
Фазою подиху - геть невід'ємною.
Хоч і не вдасться мені стати феєю
Для тебе, коханого, сенсу ідеєю.
Та лиш із думки настрій марніє,
Бо не вдалося, однак, стати мрією..