Синдром бажання й певного роду емпатія
Знову бовкнув щось не те - певна апатія
І не зронить слова, не кинути погляд
Жостко накриває - потрібен твій догляд
Для внутрішнього стану впорядкування
Щоб зупинити емоційної напруги зростання
Потрібно учитись вміти абстагуватись
Для того щоб лишніми думками не забиватись
Що я лиш піщинка несправедливого світу
Викинута на мить до тебе на орбіту
А все що далі лиш явище притяжіння
Від якого залежить чи буде злет чи падіння
Спробуй зрозумій, чи фізика чи закономірність
Чи буде в моїх рішеннях певна вірність
Продовжував би думать, та є одне но
Ти скажеш що я роблю все правильно
