***
Це ти чи осінь мене роздягнули?..
Стою гола посеред міського тротуару.
Машини повз – думають повія,
Люди повз – думають божевільна.
І хоч би хто спинився та запитав,
Що сталося з тобою, жінко?
Тетяна Череп-Пероганич
Роздягнена стоїть на тротуарі,
У стилі "ню" і тіло, і душа,
Хто ризикне їй скласти нині пару,
У неї ж за душею ні гроша?..
Морозний вітер до кісток холодить,
Надворі осінь вже не золота.
Як клаптик напівсонної природи,
Стоїть на тротуарі... самота.
мне кажется, пани Люба, стоило бы поменять местами последние две строки, в Вашем варианте смысловое ударение переносится на последнюю строку, а этого бы не хотелось, поскольку такое утверждение достаточно спорно, да и смысл стиха не в том.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Володимире, Ви, як завжди, не в бровь, а в глаз. Рада Вам.
вийшло гарашо... 
В обране. 
