Наші шляхи розійшлись як вектори на
світовій карті, ми не те що далеко, навіть
далі нікуди.
Тепер я знаю що таке паралельні лінії.
Хто знає чому планета так швидко змінює
місце свого знаходження,
а разом з тим і погоду. Вчора ще квітнули сади,
сьогодні весь цвіт вкритий інеєм.
Розгублено креслиш кордони своєї досконалості,
хоча нотки хвилювання все таки змогли
вийти на поверхню.
Даремно ти ховався від змін.
В твоїй голові добрі та чисті думки та характер
достатньо зверхній.
Досить порівнювати обставини, що виникли
Ти сам все покинув, знищив
підказки тернисті.
Власними руками розв’язав мотузки, вони
тримали спільний всесвіт. Тепер стій і дивись як осінь
вкриває останні миті жовтогарячим листям.
