Вже посивіли пензлі барвисті,
Та й стеблина не досить гнучка...
Все ж з роси кришталеве намисто
Горда квітка на себе вдяга.
Ще кружляє осінній метелик
Над малиновим цвітом пухким,
Але вересень вже йому стелить
В травах схованку від хуртовин.
Не здавайся, палай диво-цвітом!
Настовбурчуй свої колючки!
Та квітки свої, сповнені світлом,
Заховай у колючі пучки.
Захисти себе від буревію,
Міцно в землю корінням врости!..
Як і ти, я потроху сивію
І у зиму боюсь увійти...
