Човен, що сплетений з віт верби,
Уквітчаний квітами білими,
Тихо плив між очеретами синіми,
І руки чиїсь невидимі
Відхиляли той очерет.
І плив човен зелено-білий
У спокій туманів сивих.
А на тому березі
Хтось тривожно вдивлявсь
У туман,
Ніби виглядав того човна,
У якому пливло щастя...