На ця́мринах долі й душі
Присіло скраєчку кохання:
Немає ще мір без межі,
Є тільки тихенькі зітхання,
Є тільки легенька надія
Чи мрія вечірніх годин,
Що серце із серцем зуміє
Спізнати манливих глибин.
На цямринах долі й душі
Присіло скраєчку кохання,
Вгорі журавлині ключі
Веслують весняні бажання.
Радіє рука у руці,
І серце нуртує ніжніше,
Десь ділись вчорашні рубці,
А далі — то долі видніше…
