Люди
Бабця так говорила:
- Бачиш, все це люди:
Великі й маленькі
Он ті, з кісками, – то дівчатка,
І колись вони стануть жінками,
Ті зі зброєю з палиць - хлопці
Вони стануть чоловіками,
Й будуть битись за нашу країну,
Якщо хтось нападе на неї.
- А нападники хто, теж люди?
- Люди, люди, бодай їм, люди.
- Вони також були маленькі
І стреляли у інших з палиць?
- Так, стріляли.
- То хто ж чужинець?
- Бачиш, синку, ріку за тином?
Живемо ми з одного боку,
Та й на іншому теж є хати,
І на нашому – сонце сходить,
А на їхньому лиш сідає.
І уранці, часом, здається,
Що у нас трава зеленіша,
А у них вся пшениця сохне -
І вони мають менше хліба.
- Та й у нас його небагато?
- Так, дитино, далебі, менше.
- То чому ж вони йдуть вбивати?
- Бо стріляли малими з палиць,
А дорослим – вже треба зброї
- А чому їм всім треба зброї?
- Бо вона тебе робить вищим
І здається, що ти вже можеш
Наче бог той, вершити долі.
- А навіщо вершити долі?
Бо людина – слабка істота,
Вона хоче піймати сонце,
Та стрибнути до нього не може.
Тому хоче забрати світло
Із зіниць тих, кого вбиває.
- А навіщо вона вбиває?
- А цього вже ніхто не знає,
Може краще того спитати,
Хто поглянув у мертві очі
І побачив в них промінь сонця,
Та дістати не зміг. Не краще
Тоді в нього спитати, синку:
Чи знайшов ти траву зелену?
Чи трава та давно зів’яла?
І навіщо ти убиваєш?
Бабця так говорила:
- Бачиш, все це люди:
Великі й маленькі
Он ті, з кісками, – то дівчатка,
І колись вони стануть жінками,
Ті зі зброєю з палиць - хлопці
Вони стануть чоловіками,
Щоби битись за власну країну,
Лиш коли нападуть на неї?
ID:
558239
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.02.2015 19:52:18
© дата внесення змiн: 08.02.2015 19:52:18
автор: NNNP
Вкажіть причину вашої скарги
|
