В небі місяць – серп тонесенький.
Срібний вечір догоряє.
За столом хлоп’я малесеньке
Пише лист до Миколая.
«...Миколай, я Маму слухаюсь
І завжди допомагаю.
Чищу зуби, мию вуха сам,
І оцінки гарні маю.
Мама кличе мене зайчиком.
Та не хочеться стрибати.
І не треба Миколайчика
За слухняність дарувати.
Навіть велика спортивного
Чи новесенькі санчата...
Ти нічого не неси мені! -
Все це купить мені Тато.
Він зібрався ще у квітні,
Пояснив «державна справа».
І з усіх дворів сусідніх
Вслід йому: «Героям – слава!»
Знаю, зараз він неблизько,
Рідко нам телефонує.
Я не плачу (не дівчисько ж!),
Та весь час за ним сумую.
Пам’ятаю, він, споряджений,
Обернувся, посміхнувся...
....Ти зроби, щоб із відрядження
В хату Тато повернувся...»
Жовтень 2014
