Моя мова - це моя Вітчизна
Жауме Кабре
Я в полоні у рідної мови,
визнаю над собою диктат
слів-дзвіночків, що знову і знову
на співучий шикуються лад.
Не цураюсь говірки своєї
з - поміж гамору звуків чужих,
всю чарівність ономатопеї
ще з дитинства спізнати я встиг.
І тепер уві сні чи у думці тверезій
прилучаюсь до дзвонів левад і гаїв;
незбагненної й досі поезії
ніжні паростки я затаїв,
і душа, як глибока криївка,
їх тримає в обіймах своїх...
Рідна мова моя, ти безмірно велика,
я ж, мізерний, твій вічний боржник.
