Перша петля цього року сповзає
З будинку повного нікчемного
почуття відстороненості,
правозахисники твоєї любові
шукають пастки, в котрі ти неодмінно
потрапиш
маленькі згорблені зірки зникають за
скелетом втомленого океану,
зникає всесвіт як тільки ти заплющуєш очі
залишається тільки праця
й прах від думок,
що чекають відправлення
у дім холоду.
Залишається тільки спомин про ніч порятунку
Залишається тільки сон, що схожий
на фігуру закривавленого Катулла
залишається тільки невиміряна відстань
до самосприйняття у дзеркалі глиняного буття
ліпиться сніг, ліпляться безжиттєві домівки, ліпиться зима
й ліпиться спокій, проте аж надто повільно й важко
у цій константі вічного, проте невідомого сяєва
перевіряється твоя сила
байдуже, якщо зараз ти – камінь,
згодом ти постанеш цвітом герані.
