Не трагедія.
Не трагедія, ні. Так за Неба велінням
Я самотнім живу у глухому кутку.
Заглушаю у серці своєму стремління
І без тебе несу свою ношу важку.
Не трагедія, ні. Тільки днини порожні
Такі довгі – предовгі, як цілі роки.
Я змінити хоч щось, ніяк не спроможний,
Розстаюся з тобою, щораз – на віки!
Не трагедія, ні. Ти ще вернешся, знаю.
І хлюпнеш мені радістю з милих очей.
Тільки в мріях своїх я тебе пригортаю,
У спокусливих снах сирітських ночей.
Не трагедія, ні. Не останній, не перший,
З тих, хто так доживає тяжкого віка.
Тільки ж як же тяжка ця стежина до смерті,
Коли гострі шипи на чолі від вінка.
Не трагедія, ні. Невимовні страждання,
І безвиході повної жорстке ярмо,
Глушать в ніжній душі на весни сподівання,
Коли в серце кохання влітає само.
Не трагедія ні. Тобі зовсім не треба
Чути важкі зітхання з чиїхось грудей.
Ти, надвечір, поглянь в не захмарене небо
Там запалені зорі для милих людей.
Не трагедія, ні. В неосяжних просторах
Є світило моє з твоїм ніжним ім’ям.
Яке світить мені в час щасливий, в час горя
На яке, як на Бога! – молюся я сам.
10.01.2015 16:41
Хе-х... Я взагалі-то не дуже люблю писати коменти, але Ваша поезія справді захоплює своєю неймовірною щірістю, ніжністю та щемом... Судячи з фото, то у Вас подія, тому вітаю Вас зі збіркою!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, за Ваше вітання! Подія вже у минулому. Після неї вже написано, мабуть, на нову збірку.
Та не буду забігати наперед: час покаже,чи ще буде нова збірка, чи так і залишиться у невідомості...
Мені дуже подобається Ваша поезія!
Стільки почуття, емоцій! І форма майже бездоганна. Ви – МОЛОДЕЦЬ!!!!!!?
Переживала, що Ви зникли, аж ось, менше години тому, помітила Вашу відповідь на мій відгук – все стало ясно. Тримайтеся!!!!!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Триматимусь, тому що за мене міцно тримають свої кулачки посестри та побратими з цеху поезії! Дякую Вам!
