Зима спонукала її до активних дій,
Тому, не зважаючи надто на вітер північний,
Вона, мов невмілий, втім заповзятий водій,
Обережно просувалася дорогою січня.
Дорога була слизькою і йшла уверх,
Проблеми весь час гальмували, немов даїшники,
А на кордоні стояла найдовша з черг,
Яку лиш могли б уявити останні грішники.
І вона перетнула бажану цю межу,
Подолавши усі вітри і зимові протяги,
Й кілограми цілком незримого вантажу...
Бо до мрії не можна просто дістатись потягом.
