|
Там мати стоїть над могилою сина,
І мовить молитву за душу його,
Така молода - та уже посивіла,
Бо куля ворожа убила його.
Забрала з життя,як ту гілку зломила,
Яка вже ніколи не відросте-
Мій любий синочку- єдина дитино-
Я так боронила тебе !
Оберігала від злющої долі,
Молилась за тебе вдень і вночі,
Тепер я стою, як билина у полі,
І сльози гіркі рвуть душу мою !
Не плач моя рідна,я прилину до тебе,
Як місяць зійде, я прийду уві сні,
Як дощик весняний ,що зрошує ниву,
Як сокіл, як ангел змахну я крильми!
Я поцілую тебе моя ненько,
Крилом доторкнуся до сивини,
І притулюся до рук твоїх ніжних,
Які у дитинстві обнімали мене!
Як їх бракує мені моя ненько,
Тут - у тім Райськім Саду,
Очі твої моя дорогенька,
В сльозах і у смутку будуть завжди.
Ти не журися матусю рідненька,
Я не один, у тім Райськім Саду!
Сотні нас тут моя дорогенька-
Тих, що любили Україну свою !
Її ми любили і за неї боролись,
За неї віддали життя ми своє,
Вона- як і ти - наша рідная ненька,
Це все ,що ми мали і це все, що в нас є!
УЛВІР. 13. 06.2014 р.
ID:
535900
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.11.2014 00:21:20
© дата внесення змiн: 13.05.2015 21:58:59
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
