Бездонне небо не мовчить
Буває, в небо кулаки
Ми піднімаєм в гніві, люті:
„О, Боже, де Ти? Не мовчи!
Як міг Ти нас уже забути?”
Здається, небо все мовчить,
Спалити очі може сонце.
Ти в гніві в небо не дивись,
А краще в свою душу, в серце.
Я знаю, правди на землі
Не має, не було, не буде.
Та справедливість є, повір.
Не нам судить, є вищі судді.
Найвищий суд – на небесах,
Земний найвищий – твоя совість.
Вона і вдень, вночі у снах
Відкрити серце твоє хоче.
Ти в очі сироті заглянь
І подивися на каліку.
На тих, хто хімій для життя
Прийняв без міри й ліку.
Не відвертайся, хай болить,
Нехай пройме тебе від болю.
Бездонне небо не мовчить,
Воно схилилось над тобою.
15.09.2012
Господь несе вже на руках
Мою стражденну Україну,
Бо захлинулись у гріхах,
Бо продали свою родину.
Але настане сонця час,
І схаменуться добрі люди,
Осяє Божа ласка нас,
Молитву нашу не забудуть
Олексій Благослов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чудовий вірш-відповідь.молімося за себе і за ближніх,за Україну.
