Випадковість солодких осінніх злив
складається в зважену закономірність.
Чи я все, чого ти не хотів і хотів?
Ледь помітна тремтяча вірність…
Між плечима на захід і все наскрізь,
є у тому така ж надто сильна втіха:
в нас одна лиш на двох непохитна вісь,
хоч далекі і різні над душами стріхи.
В нас одна лише мить між роками тих злив,
між ударами крапель об стомлені вікна.
Хто ж іще у той час окрім нас розумів,
що ця мить більше значить, ніж ціле століття?
