Вибухає небо грозами,
Дощ ллє стільки днів!
Ріки вийшли з берегів,
Капає жаль сльозами;
Обплітає біль серце лозами,
Встромлює гострі шипи,
І одразу зима після весни…
Світ породжує нові реалі,
Неначе лютує вулкан,
Відусюди лунає обман,
А як повинно бути далі?
Добре, але це в ідеалі:
Проблем не витримує серце,
Віддзеркалює небо озерце...
15 червня 2006 р.
