Не принось мені зірок з неба,
Не відшукуй чужі скарби,
Просто стань для мене потребою,
Без якої не зможу пливти.
Стань повітрям в моїх легенях,
Або Всесвітом стань без меж,
Стань життям у маленьких жменях
І за спокоєм моїм стеж.
Будь частиною мого серця,
Другом справжнім, героєм снів,
Заспокійливим в гострій істериці,
Будь ким хочеш, аби моїм.
Не задивлюйся довго у вічі,
А одразу бери в полон.
Кожну посмішку, яку злічиш,
Не приймай за міраж чи сон.
Посади у моєму полі
Пай ромашковий серед трав,
Наші душі заблукані голі
Віднайдуть там споріднений рай.
Вітром теплим ласкавим рідним
Зачепи мої хмари з думок,
А надвечір наш місяць засвітить,
Як тоді, пам’ятаєш, на двох…
