Слово перше настирне,мов шершень,
Забриніло в моїй голові:
–Гей, поете, готуйся до звершень!..
І слова прилітають нові.
І слова прилітають роями.
–Завіршуй і мене, і мене!..
Ось одне, що блукало ярами;
Є небесне. Є тихе земне.
Є сирітські, убогі, невмиті.
Є, що з сивих віків долетять.
Є, що будуть з прийдешньої миті.
Є таємні, немов зорепад.
Є такі, що назвались уперше.
Ще нічийні. Іще лиш мої…
Перше слово настирне, мов шершень,
А за ним і словесні рої.
Щоби стати новими рядками
Прилітають вони на папір.
Елегантно,
велично,
витками,
Метеорними дугами зір.
Є і ангельські. Є лебедині.
Є суворі, благальні, круті.
Я між ними.
Що треба людині
Ще для повного щастя в житті?!
