Ти –
А в тебе – сміх і плече –
За плечем – Смерть
А на ній - лице
Ти в мені –
А в тобі – шкребе
Сплячий кіт пазурить нутро
Може тигр?
Смугує. і чорне – від рудого геть-
Скидає важко на соромні місця і дно
Ти і я
І ще те –присутнє, але не мовлене
Що затерлось між спинами –
Кременем
Викреслене у вогонь –
З першої іскри – я відчайдушно впевнена
Що існуєм Ми –
Безперервні й
Множинні
одне до одного
щільні – як початок миті і її смерть
Одне одному – як фатум – виправдані й правильні
Стрімкіші за всі ризики й супротиви
Багаті собою й ніким не переможені й
необкрадені
А що, якщо так:
Схитрувавши:
за вдихом – без видиху – інший.
А легені – як здірявлені півні - надспівані
І гляди ж – що забавившись в Вічного
Трікстера
Ми опинимось так:
Ти і я
Адам та Єва
Чи два шахрая
Чоловік та змія
Одне одному - в шалі і в поспіху
amour pour toujours – мантра смертника
і навіть якщо зрештою стрілись би
то хоч одна з круговертей чи спиниться?
Пам’ятаю ж бо,
За твоїм плечем – усміхнено
Смерть мені
Із лицем – Як в дитяти
Незахищено
Любов’ю роздітим.
І очі –
Очі тонуть в блакитнім.
Назавжди й навік - Мана для дурних –
а від неї не сила й очей відняти.
Після цього,
любий,
То як тобі мене лагідно звати?
