"Ти не ме оставяй да загина,
Господи, преди да съм живял!"
Атанас Далчев
Лиш купка попелу, без каплі співчуття,
хоч пам`ять знову повертає спогад.
Таке коротке на землі життя,
а що опісля? А опісля здогад.
В цій купці попелу усе що не збулось,
усе що мріялось та не здійснилось,
бо надто довго спалось - не жилось,
життя йшло повз, воно лиш тільки снилось.
Згоріло вщент і розійшлося вмить
лиш білим димом попід небесами,
а так хотілось дихати й любить...
А так хотілось ще хоч раз до мами...
Лиш купка попелу, що без вогню
у безнадії залишилась осторонь,
леліє спогади - душі стерню
і снами стелиться як болю простині.