В останній день січневого світанку
Замети й кучугури з біли снів.
Позаду залишилися осінні ранки,
Попереду - весна з чарівних дивослів.
Не буду розвертати кучугури,
Під ними злато-блата не знайти.
Сьогодні, як ніколи, твої губи
Цілую інеєм своєї простоти.
Попереду весни чарівні роси,
Зима вдихає новий хід думок.
Сніжинкою ввіп'юся в твої коси,
Хоч осінню я був простий листок.
Сьогодні, як ніколи, твої губи
Цілую інеєм людської простоти.
Пройшли часи суцільної загуби,
Бо ти - це я, а я це - ти.
Не буду розвертати кучугурів,
А далі йтиму над крилом замет.
І не поставлю сотні-тисяч мурів,
А просто піднімусь в зимовий лет.
В останній день січневого світанку,
Де просто в світі є лиш слово "ми".
Я попрощався із сумбурним ранком,
Бо далі - новий подих від зими.
02. 02. 2014 р.
Приємно, що Вам сподобався 
