Десять літ мій відсидів дід,
десять літ баланда на обід,
на вечерю вірші про те,
як та пліснява красна цвіте.
Мій дідусь іще підлітком був,
скільки б він за ті роки здобув...
Просто край свій мій дід любив,
і тому вільний вибір зробив.
За свободу свого народу!
І за роду - джерельну вроду!
За ті пагорби, вкриті лісом,
з вовком, зайцем і хитрим лисом.
Не пустив дід у рідний двір
окупантів гадюшний вир.
Та на небі, мабуть, так рішили:
молодого його зхопили...
Потім десять тягучих років
день за днем йшли життєві уроки:
недоїсти і недоспати,
ліс валити і виживати.
Тіло мліло в сирих квадратах,
душу гріло те: "брат за брата"!
Зек - селянин, і зек-естет:
архітектор, письменник, поет...
Десять років страшенно важких -
їх чекали, молились за них.
Та не знали мій дід і поети,
що під ідольським жовтим портретом
догоджатиме плісняви плоду
"історичка" з далекого сходу.
Від радянського "світлого" імені,
всім брехатиме, і мені:
Про "на западі дикі бої ті",
буде дідову память гноїти...
Я змовчати не втримаюсь, встану!
І отримає тато догану.
Бо не вірить мені слобожанин,
у дідусеві світлі бажання,
адже в нього з ісотрії "п'ять"
(а історія вміє брехать)!
Однокласник "бендеркає" вслід...
Я всміхаюсь:"Ну, брат - без обід."
Це моєї історії слід,
десять літ мій відсидів дід.
Молодець.Це зараз особливо актуально - Тільки поправте - дідусеві світлі бажання, а не дідусині.
А мої предки із кіровоградських і заволзьких степів, причім батькові предки ще у столипінську реформу з Харківщини виїхали. Живемо на Волині, а вчилася я у Львові.І скрізь є дорогі для серця місця...
Старусєва Олена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слобожанщина - 
