***
І сонце списи кинуло. Проміння
Із неба стронцій, радій відпустило.
Туманом кашляв день в моє подвір'я.
У вікна било сяйво сиво-сиво…
Мороз утік , не давши болю й бою,
Десь осінь сьомим сном тихенько спала,
Весна збігала ручаєм по полю, -
Так боса рима вальси танцювала.
***
Ще ріки холоду і білих свят
Не висохли на вилицях у ґрунту,
А десь Європою летять-летять
Птахи сумні гнізда із притулків…
І місять хліб тепер і сизу землю,
І пахне ораним чиясь рілля.
Доспіли майже, Боже, світлі зерна.
Твоя Осанна на престол зійшла.
Усе розквітне, певно, з плином, з часом
. Народу -древа дух в соші, в городі…
Думки про Великодній час про Спаса…
Ми прісно й вічно діти хліборобів.
