Ну що б здавалося такого,
Що живеш життям другим,
Що не вподобав більш нікого
Із ідолів та із богів.
І не створив собі кумира
Із горлохватів, пустобріх.
А жити хочеться у мирі,
Щоби не брать на душу гріх.
Та видно так мені ведеться,
Що краєм їх не обійти,
Деінде все таки прийдеться
Пригод на с…у та й знайти.
А потім душу знов тріпати,
За те добро, що зміг зробити.
Від себе нікуди тікати,
І з цим прийдеться далі жити.
