Розстелила осінь сіру скатертину,
погоріли барви сонячного літа.
Листя облітає-нікуди подітись.
А мені б ще літа хоч би на хвилину.
Повтікали птахи у краї далекі,
чом тут зимувати,коли мають крила?
Чом мене матуся з крильми не вродила?
Я б тоді літала,як оті лелеки...
Залива дощами всі стежки-дороги,
заливає осінь всі стежки до літа.
А мені із літом так піти хотілось,
щоби загубитись і вернутись знову.
Розстелила осінь скатертину сіру.
Облетіло листя,відлетіли птахи.
Сумно,тихо,пусто... Нічого сказати...
А душа малює літечка картини...
