Кладовище - тепер твій рідний дім,
тепер це місце зустрічі з тобою...
пішов ти із життя ще молодим,
не знаючи душевного спокою.
Як сніг холодний погляд тепер твій,
ти не захочеш більше взятися за руки,
лиш тихо плаче на твоїй труні,
остання дата,дата дня розлуки...
А я змінилась,як моє життя,
мені вже звично плакати від болю,
лиш ти уже пішов у небуття,
і не повернуть сльози нас з тобою.
Мені зовсім не жаль те,що було,повір...
твій погляд важливіший за усе,
він вартий більше ніж мільйони слів,
в ті дні самотня ніч мене несе.
А ти все спиш,спокійно і навіки,
холодні руки обіймають душу,
закрив назавжди ти свої повіки,
змиритися із цим тепер я мушу.
Хотілося,щоб ти мене обняв,
щоб серце стало битися сильніше.
не можна повернути все назад...
присвячено це - (...) Міші.
