Буває – знаєш, треба щось чекати.
Жура і смута ходять крадькома,
а радість переводиться на жарти –
все ніби є і більш не треба мати,
якщо давно потрібного нема.
Ой, не кажіть, що сонячно живеться,
коли ще тепле літо надворі,
і є добро, і воля є, здається,
і солов’ї співають на зорі.
І у серцях панує та святковість,
неначе справді зупинилась мить
і за ніде нечувану безмовність
ні в кого більше серце не болить.
І не потрібно намагатись всує
все заглядати в дзеркало криве,
де лиш сліпий глухому гарантує,
що Україна і без нас живе.
Тривоги не буває без причини.
Підкрався присмерк осені в дворі,
і ніби хтось чи щось у цю хвилину
так небезпечно дихає у спину...
Чи не останній день в календарі?
Невже і я ось-ось все це покину,
і не побачу сонця і зорі?
